Так відбувається. Чорний отруєний сніг
Сиплеться з неба на наші долоні і плечі,
Тихо і страшно - немов у тривожному сні...
Ми, як примарні сновиди, тепер недоречні.
Ти говориш, говориш або навіть кричиш,
І кожне слово твоє відбивається тричі
В чорній імлі. Наче плачеш і дрібно тремтиш.
Чорні сніжинки не тануть на твому обличчі.
Ти замезаєш, а я вже давно - чорний лід,
І моє лігво - дощенту зруйноване місто,
Де мій будинок заплів виноград або глід,
А впавші зорі - моє страхітливе намисто.
І я хотів би віддати останнє тепло
Через свій подих твоїм зледенілим долоням,
Змити трикляті сніжинки, пройтися чолом
Пальцями тихо і ніжно до вуха чи скроні.
Але не можу. І просто без руху стою,
Ніби давно я - не я в чужорідному тілі.
Я дивлюсь в очі і тихо тобі говорю:
"Будь обережна. Сьогодні страшні заметілі".
Чорний снiг
© Copyright: Ванир, 2014
Свидетельство о публикации №114030103268
Свидетельство о публикации №114030103268
Рецензии
вот кого-кого, а Тебя я бы рада была услышать 7-го...
Алёна Собокарь 05.03.2014 23:55 • Заявить о нарушении
Алёна Собокарь 05.03.2014 23:55 • Заявить о нарушении
Спасибо) Вроде бы кашель уже не мешает, должна читать...
Тебя тоже будет очень приятно услышать и увидеть.
Ванир 06.03.2014 21:35 Заявить о нарушении
Тебя тоже будет очень приятно услышать и увидеть.
Ванир 06.03.2014 21:35 Заявить о нарушении
