Ранкова кава, моя сумна,
Я пью її сама, без Тебе.
А за вікном, скоро весна,
Тепло притягує до себе.
Як хочеться Твого тепла,
Твоїх обіймів і цілунків.
Але я в цій весні сама,
Чекаю від долі я дарунків.
І все не так, як я хотіла. . .
І зрадила . . .мене зима.
А в серці сильні почуття,
Немає лише Твого крила,
Яке зігріє мою душу, тіло. . .
І плачу кожен ранок я
Чуму зі мною сталось так?
Лише любові я хотіла.
Так боляче, ми не разом. . .
Ти так далеко. І ця відстань.
Пече у грудях, тяжко так. .
Без Тебе. . .я втрачаю сили. . .
Тебе, я сильно полюбила. . .
Ранкова кава
© Copyright: Тамара Романова, 2014
Свидетельство о публикации №114022803833
Свидетельство о публикации №114022803833
Рецензии
