Исповедь одинокой души
Без материнських рук мале дитя,
Так і душа моя напіввідкрита,
Страждає, зазирнувши в небуття.
Чекає на тепло людського серця,
Спорідненість у вчинках і думках,
На те, що сподіванням відіб’ється
В спустошених життям чужих очах.
Свидетельство о публикации №114022810398