Я мчу по дорозі на крилах весни,
І згадую діда свого восени, коли,
він збентежений працею буднів,
виховував гідно і чесно онуків;
Любов до історії він оживляв,
Героїв відважних завжди прославляв,
Про честь нашу змолоду завжди співав,
І з вірою жив і про матінку дбав;
Він вчив нас старших поважати,
Свята Великі шанувати,
Молитву в серці зберігати,
Хоч раз в житті по-справжньому кохати.
І завжди край свій рідний пам'ятати,
Дірки у серці власнім залатати,
І жити далі з вірою у серці,
І нести радість й щастя рідній неньці...
(Іноді однієї бабусі замало...)
У серц...
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022707834
Свидетельство о публикации №114022707834
Рецензии