Той гострий біль,що перетягне душу.
Той сон,що спопелить вночі.
І той таємний,за ким йти я мушу,
покаже сховані на дно ключі.
Блакитним спалахом й політ у вічність.
Короткочасний щем,як моя смерть.
Й дитяча віра у дурну магічність,
почеплену у дула круговерть.
Стилет тонкий прониже і залишить
маленький шрам у сонячній імлі.
І я спотворю криком тишу,
що розгойдалася у вербовім гіллі.
Тож вже розтертим пухом розпорошу
любов і мудрість,ніжність і кришталь.
І зледенілу мрію розморожу
аби пройняти ту діагональ.
***
© Copyright: Валерия Бездушная, 2014
Свидетельство о публикации №114022706040
Свидетельство о публикации №114022706040
Рецензии