назавжди десь залишимося ми
як той короткий спалах опівночі.
Холодне шепотіння тишини
і вологі світлі твої очі.
Нестримності комети пролетять,
відкинувши лиш мандрівне світіння.
І зорі,що невтомно миготять,
сховають неминуче помутніння.
Лиш там,де корінь Всесвіту росте,
ми знайдемо загубленую долю.
І спалені до щенту всі мости
освітять нам дорогу мимоволі.
Я хочу,щоб ти пам'ятав про все,
що я змогла тобі подарувати,
і розумів,що так не просто це
схотіла як податок почуттям віддати.
Лиш ти люби,живи й вдихай
той запах,що знайдеш спросоння.
І кожен вечір твій нехай
не зустрічатиме пустеє підвіконня.
Назавжди
© Copyright: Валерия Бездушная, 2014
Свидетельство о публикации №114022705889
Свидетельство о публикации №114022705889
Рецензии