Патриот не своей Родины

У маленькому тихому місті,
Де спокійно й повітря чисте,
В депутатськім широкому кріслі
Татарин сидить язикатий,
На російській мові розмовляє,
Себе щирим українцем уявляє,
Крутий норов й "рильце в пуху" має,
Та на "мерське"  крісло поглядає.

І корисливим амбіціям в угоду
В тихім ставі р"яно мутить воду.
Надривається, плете інтриги
Бо затишшя в місті не до шмиги,
Бо набридло, мабуть, мирно жити,
Треба завести народ, пересварити.
Йому бізнесу та депутатства, бач, замало -
Хочеться, щоб в місті запалало.

Патріот-татарин в Україні
Закликає йти за ним усіх віднині
І ораторствує з зАпалом, завзято,
Беручи на себе забагато.

Та в пориві полум"янім забуває,
Що з  Н А С  К О Ж Е Н свою думку має
Й дружить з критикою та із головою
Не засліплений за владу боротьбою.

І хоч бачити борця в собі йому і звично,
Все ж потрібно подивитися критично
На себе ,неперевершеного, з боку,
Ласим до наживи й влади оком
Та не йти по головах до цілі хтиво,
Бо Петровичу НЕМА  АЛЬТЕРНАТИВИ!!!

Де межа? Скільки людині треба?
Скільки можна гребти все під себе?
І що треба, щоб не гарбати, не красти???
Високо летіти - низько впасти!


P.S. Висловила лише свою думку.
     Всіх прошу, щоб під чужую дудку
    (Мою теж не виключайте)не співали,
     Свою волю твердо виявляли
     Та відстоювали, не мовчали, не боялись,
     Щоб не пасували, не скорялись,
     І дали нахабству відсіч гідну.
     Миру всім й добра в країні рідній!