Сьогодні почула гіркі я слова, що
мова народу мого не жива, що люди,
... ніколи нікого не чують,
Лиш дбають про себе і грізно лютують;
Не можу повірити в те, що людина,
яка нещодавно так Бога молила,
послати їй щастя на довгі літа,
зуміла так сумно змінитись одна;
Невже так важливо, що думають інші,
Ті, котрі навіть і думають швидше?!
Вони ж і самі зрозуміти не в змозі,
що значить блукати по блудній дорозі.
Блукати шляхом тим тернистим убогим,
І правду шукати по крутам пологим,
Що значить жити за законом строгим,
І не бачити рідних живих і здорових;
Ти просто спинись і на світ подивись,
Із іншого зовсім нам боку,
Замислись на мить... Твоє серце тремтить,
Від кожного зайвого кроку...
(27 лютневий день)
Сьогодн...
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022710062
Свидетельство о публикации №114022710062
Рецензии