Ти дихаєш болем.
Ти малюєш ламані лінії.
Доля зрадливо ховає очі.
Ламає твої крила.
А ти ж літати хочеш.
І нащо ті ночі, насичені
Випивкою й нікотином.
І нащо писати
Ті повідомлення.
Вони лишаться без відповіді,
Як і сотні питань.
Опівдні прийде щастя.
Й проситиме кави.
А так багато відчаю,
Й так мало терпіння стало.
Келихи повні,
Рвуться артерії.
Хтось казав, що кохання,
То тонка матерія.
І менше слів, ніж дій.
Сонце падає. Крові море.
Ще більше поранених
На фронті твоєму
Наступ противника,
А в телефоні три пропущенних
Виклика.
Болем малюєш, з болем благаєш
Підтримки.
Вимикай звуки, хай навіть
Зникне світло.
Тобі стало все рівно.
Музика хвилями, закриваєш двері.
Завтра прийде і все на свої місця
Поверне. Напевно.
Трохи болю
© Copyright: Алла Паранойя, 2014
Свидетельство о публикации №114022600948
Свидетельство о публикации №114022600948
Рецензии
