Розбирай мою душу, наче
конструктор лего,
бо це надто легко.
Складніше скласти до купи.
Завтра в житті будуть
нові люди, нові враження.
І ще болітимуть старі рани,
нитимуть і проситимуть солі.
Роздирай до крові мої руки,
а я до ночі вимолюватиму
пощади та правди.
Розбирай мою душу
на клаптики пазлу.
Я вже не ціле,
частинами розкидана схилами
твого міста.
Я кохатиму тебе вічно.
25. 02. 14
© Copyright: Алла Паранойя, 2014
Свидетельство о публикации №114022600940
Свидетельство о публикации №114022600940
Рецензии