І нехай небо впаде на голову.
Нехай попелом розвіються спогади.
Нехай вигорить це місто дощенту.
Нехай цунамі накриє планету.
Нехай сніги на вершинах розтануть.
Нехай всі на Суді стануть,
такими, які є всередині.
Нехай нічні жахіття приходять вранці.
Нехай потяги переплутають станції.
Нехай вимре все, що може дихати.
Нехай святі захлебнуться лихом.
Нехай істина буде в отруті.
Нехай спекотно стане у грудні.
Нехай...
Байдужість засіла у скронях моїх,
у снах, у грудях.
І морозить, і гріє, і любить.
До забуття, до плачу, до скону.
І що всередині я не скажу ніколи.
Нехай все буде так, як має бути.
А місяць лютий залікує мене до болю.
Нехай. Я не скажу головного. Нікому.
Нехай...
© Copyright: Алла Паранойя, 2014
Свидетельство о публикации №114022600921
Свидетельство о публикации №114022600921
Рецензии