СПIВ
Як не прикро, бачу, що грішив –
часом просівав, мов через рупор,
а не через решето душі.
Не молю всевишнього Месію
відшукать у поросі зерно.
Вже минулу пісню не просію,
бо вона проспівана давно.
Може, проспівав я рими мертві,
у безладне сипав їх рядно…
Щоб душа співала, як у церкві,
зазирни до неї в саме дно.
Свидетельство о публикации №114022607852