В холодне скло туман стукає тихо-тихо,
Не вистачає катастрофічно кави, через годину буде волати скажений будильник.
Морок всередині. І важко дихати.
І коли ти береш слухавку — невблаганно хочеться перейти на крики.
Це таке кохання - попелом у куточку рота.
Це моя надривність, це твоя істерично піднята бров.
мені не потрібні ні поїзди. ні автобуси. ні навіть аеропорти.
Лимонним цукром із чашки чаю — моя нероздільна любов.
Буду мовчки читати книжки. Язик — мій завзятий ворог.
А на шиї реальність. Тисячі зміїних кілець,
десятки гострих, болючих в долонях голок.
Хтось занадто бажає у нашій історії вивести великими буквами "Нещасливий Кінець"
Але годі скандалів. Мені достатньо знати, що ти щасливий.
Що знімаєш шапку в приміщенні. і надягаєш у мінус двадцять.
Я ось-ось перестану тобі писати можливо.
Ну і де моя радість?
Де?
Де моя рад сть?
© Copyright: Шура Кукушкин, 2014
Свидетельство о публикации №114022600726
Свидетельство о публикации №114022600726
Рецензии