Приходить час і ми раптово губимся,
Навколо світ міняє кольори.
Щось ми забудем, щось про нас забудеться,
І стане все ногами догори.
Набридло істину шукати у простому,
І книги філософські Не читати.
Ми впевнено крокуємо до того,
Від чого завтра схочеться втікати.
Під нашими крокуючими стопами,
Лежать давно вже ходженні шляхи,
А ми йдемо, а ми пнемося товпами,
Думки, як у волоссі реп’яхи.
Заплутались, не видрати, болить,
А душу міцно спогади скували,
Усі чекають неповторну мить,
Яка для всіх давно,нажаль, настала.
Між іншим ми її не помічаємо,
Шукаючи себе у цьому світі.
Втрачаємо, даремно так втрачаємо,
Роки-хвилини і секунди-митті!!!
миттi...
© Copyright: Инна Бессараб, 2014
Свидетельство о публикации №114022600564
Свидетельство о публикации №114022600564
Рецензии