Мені наснився сон,
Палало вогнище в каміні,
Гарненький стіл на декілька персон,
Та сяйво від свічок на паланкіні.
В бокалах пінилось вино,
А поряд той, кого кохаю,
Мабуть я так стою давно,
Бо ніг своїх не відчуваю.
Ми цілувались наче діти,
Один за одним сумували,
Від радості хотілося злетіти,
Як пташки про кохання ми співали,
І на питання «Чи кохаєш ти мене?»
Відповіла, що сильно я кохаю…
Моє кохання неземне,
Палкі були мої бажання…
Ти обійняв мене так сильно,
А я стояла та тремтіла,
Поглянув в очі мої пильно,
Відчувши як тебе хотіла…
Повітря було повне від бажання,
Та ласкам не було кінця,
Танула в муках від твого кохання,
Та відчувала серця я биття.
Найкраще в світі щастя -
Почути подих на обличчі,
Відчути поцілунки на зап’ястях,
Поринувши в екстазі, двічі, тричі..
Відкрила очі, в темряві лежу,
Ти мирно спиш,
Нажаль, це сон – не наяву…
А за вікном стоїть Париж…
Сон
© Copyright: Александра Самойленко 2, 2014
Свидетельство о публикации №114022611158
Свидетельство о публикации №114022611158
Рецензии
Здорово,что это не сон!
Очень красивый стих!
Удачи Вам,Александра!
С уважением,
Луиза Медведева 04.03.2014 13:18 • Заявить о нарушении
Очень красивый стих!
Удачи Вам,Александра!
С уважением,
Луиза Медведева 04.03.2014 13:18 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.