Надто кохаю, аби сказати
Навіть тому, кого.
Я зрозуміла небесний натяк –
Досить з мене пригод.
Досить горами йти на милицях.
Душа моя, не журись!..
Тільки ж зізнання іще зірветься?..
І з вуст полетить униз.
Зірветься, звісно ж. Певно, невдовзі.
Розіб’ється слів кришталь…
І ми на засипаній ним підлозі
Босоніж станцюємо вальс.
Бо треба казати і треба кохати,
Най би по тім – сніг.
Це не інструкція. Дружній натяк
Не шкодувати ніг.
25-26.02.14
Натяк
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114022601083
Свидетельство о публикации №114022601083
Рецензии