Це просто життя котиться. По колії, що її прокладають наші думки, мрії, вчинки. Вчиняємо тісто в діжі світу цього. Чекаємо чи підніметься. А нащо ждати? Гріймо її любов'ю, закутуймо ковдрою кохання!
Чуєш запах опари п'янкий? Хліб вдається добрий. Піч відпалахкотіла. В тіло її гаряче, червно-чорне підуть буханці довгасті.
Життя таке миле, таке солодке. До тебе хочу припасти і пити твою вроду, як воду з колодязя під горою, як вино з торішнього урожаю.
Життя просто котиться. І не важливо чи колесо це, чи обід, чи сиру кавалок, чи полінце соснове. Воно кругле, як м'яч, пахке як хліб, густе, як молоко породілі, смачне, як поцілунок солодкої жінки, яке тебе любе, хлопчику милий, горобчику з неслухняним волоссям.
Досить сидіти і ждати на Годо чи ще на якогось біса. Завісу піднято, потік відпущено. Живіть допоки живеться, кохайтеся допоки можна!
Про100 життя котиться
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114022610440
Свидетельство о публикации №114022610440
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.