Дивлюсь у вікно і час минає,
Турбота серця поглинає.
Навколо шум такий суворий,
А в небі спів пташок чудовий!
І думи хмарні покотились,
життя дитяче закінчилось;
Мені примарилось дитинство,
де стільки спогадів згубилось.
Свідомість каже:"Ти - одна",
але, спинившись у вікна,я
погляд кину в далечінь,
де птах несе свою арчіль...
І згодом стане все відоме,
таке таємне й загадкове;
Прозорість в шатрах затаїлась,
де сонце променем зігрілось,
І правду всю мені відкрила,
Неначе Бог віддав нам крила...
Мить
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022408601
Свидетельство о публикации №114022408601
Рецензии