Небесна сотня

Небесна  сотня – сто  сердець,
Душ  і  доль  вразливих
Стали  на  смертельний  герць
За  рідну  Україну.
Від   Прута  і  до  Донця,
Сіверця  й  до  Криму
Поєднали  скрізь  серця
Соборну  Батьківщину:
Рідну,  вільну  і  щасливу,
За  сестру  і  брата,
За  права  та  честь  і  гідність
На  тирана – ката.

Сини  наші  соколята
В  небо  відлетіли,
Зажурилась  стара  мати,
У  сльозах  дівчина.
Молоді,  старі,  афганці,
Сурми  засурмили,
Кругом  сльози  і  подяка…
Діти  сиротіють.
Від  Прута  і  до  Донця
Сіверця  й  до  Криму
Скрізь  скорбота  без  кінця,
Як  за  рідним  сином.

Плачуть  гірко  тато  й  мама,
Дівчина  й  дружина,
Діти,  внуки,  брати  й  сестри,
Тужить  Україна.
У  жалобі  й  у  розпуці,
З  чорними  хустками,
В  небо  піднімають  руки,
Катів  проклинають.
Нема  у  них  душі  й  серця,
Совісті  намає,
Замість  очей  пусті  скельця-
Без  жалю  вбивають…

Їм  би  жити,  хліб  ростити,
Вуголь  добувати,
На  супутниках  летіти,
Неньку  прославляти.
Не  жили,  недолюбили,
На  ворога  стали,
Кулі  снайперські  зустріли,
Волю  захищали.
Соколятами  злетіли,
В  ключах  журавлиних,
Небеса  їх  вже  зустріли -
Не  дарма  б  це  було.

Пам’ятай   їх,  рідна  нене,
Вічно  пам’ятай,
Сотню  соколят  небесних
Що  лягли  за  край.
Та  герої  не  вмирають,
Ні  душа,  ні  воля,
Всім  народом  прославляють,
Дякують  за  долю.
Поховали  -  дружно  стали,
В  основу  -  сумління,
Щоб  чергово  не  продали
Нашу  Батьківщину.
Закувала  зозуленька
З  верху  яворини,
Лине  пісня  солов’їна
На  кущах  калини.
     24.02. 2014р., Київ
*Фото  з  Інтернет