Колос жита
Почались жнива.
— Не ходи стернищем, доню.
Матiнки слова.
Поколола бiлi нiжки,
Йдучи по стернi.
(Втамувала подих трiшки),
Не до дому,нi…
Йшла до обрiю я, нене.
Обрiй зле зробив.
Присмерк кинув i зелене
Жито почорнив.
Бiла хустка трiпотiла —
Хто там жито жне?
А колосся шепотiло
Тихо щось сумне.
Також птах в кущi калини
Сумно щось спiвав.
На ставку зiрок перлини
Ранок позбирав.
Замело вишневим цвiтом
Стежечку... шукай.
Скiльки ж серденьку болiти
по тобi, мiй край?
Довго йшла я — зупинилась,
Де в рядках хрести.
Не дощем, слiзьми умилась:
« Матiнко, прости!»
Свидетельство о публикации №114022408074