Минуть роки – ми старші станем,
Все зміниться: і ми, і світ...
Але ніколи не розтане
Жахливий сон кривавих літ.
Бо це не сон і не омана –
Страшні реалії життя.
Зима пройшла, немов туманом.
Колись настане каяття...
Кудись подінуться тирани,
Що душу ґвалтували всім,
Але на совісті їх – мами,
Чиї сини лежать в землі!
На їх рахунку – сотні згиблих –
Не пробачається таке...
Сльозами вмиті друзі, рідні,
Бо горе в них, повсюди зле...
І навіть кілька літ потому
Ми зі сльозами на очах
В ці дні вертаємось додому –
Згадати цей всесвітній жах...
Поставить свічку на Майдані
За упокій їх душ святих
Й сказати пошепки: «Ви з нами.
Навіки ви в серцях людських...»
23.02.2014
Небесна Сотня Майдану. Присвячення
© Copyright: Джулия Рок, 2014
Свидетельство о публикации №114022407164
Свидетельство о публикации №114022407164
Рецензии