Выбираюсь я из чащи

Потихоньку, полегоньку...
Выбираюсь я из чащи
Старых страхов,"забобонов"
Убеждений ложных и пропащих.

Ах... как хорошо...внезапно...
Глоток свободы ощутить...
И простую истину понять  
Мы сами выбираем,
Как нам жить.

Вопрос извечный:
"Быть собой или не быть".
Решаем, все решаем по пути...
И в страстных поисках не замечаем...
Само движение - и есть собою быть!

Забобон — вид марновірства, що полягає у тому, що індивід приймає за реальність невідомі сили, здатні провіщати події і навіть впливати на них.
Містить допущення, часто неусвідомлене, що від цих сил можна знайти захист або досягнути з ними компромісу. Тому забобон, як правило, проявляє себе на поведінковому рівні у деяких обрядових формах: носінні талісманів, татуюванні, магічних жестах і ін. Особливе місце займають прикмети: певним подіям приписується прогностичне значення. Поняття "забобон", так само як і поняття Істина, Брехня, Помилка, Упередження, в принципі чітко не визначені і служать часто лише чиєюсь суб'єктивною думкою.
Психологічна специфіка виняткової стійкості забобону пов'язана з тим, що випадки їх підтвердження міцно фіксуються, а факти явної помилковості витісняються. Забобони мають глибоке історичне коріння і носять несистематизований характер; стародавні релігійні вірування, частину яких вони складали, давно пішли в минуле. Первинні наміри — бажання заглянути у найближче майбутнє, уникнути несприятливих ситуацій, деякі з інших — збереглися у психіці і можуть сприяти розповсюдженню упереджень, особливо за екстремальних обставин.
Українці споконвіку вірили у всілякі забобони. Вони стосувались найрізноманітніших сфер життя. Деякі забобони і зараз доволі поширені, але все більша кількість людей визнає, що немає сенсу вірити у них. І це правильно, адже забобони впливають на життя тих, хто в них вірить. Наприклад, людина, що побачить перед собою чорного кота, може піти обхідною вулицею, а це — марна трата її особистого часу.