Не вчи життю, коли сам не навчений

Не вчіть мене жити,
не вказуйте ким маю стати
Не робіть із мене раба,
людину, вам же подібну
Краще навчіть,
краще навчіть мене забувати
Тих хто у серці моєму живе,
тих, кому непотрібна

Не вчіть мене жити,
вам аби лиш пожерти й поспати
Ваше життя - банальне існування,
раби інтернету й новин
В рамках, за гратами влади,
я власне теж, але мої грати
Не влада, а любов до тих,
кого любити не можна. Сама винна

Не вчіть мене жити,
не вчіть мене сили волі, безвольні
Я не сильна, проте й не слабка,
в руках себе вмію тримати
А ви? Що ви? Боїтесь
зайве слово сказать мимоволі
В той час, як мені за коханих
не страшно було й помирати

Не вчіть мене жити,
краще отямтесь, розплющіть очі
Посміхайтесь, любіть,
і дихайте в повні груди
Ніколи не слухайте тих,
хто голови вам морочить
Ви ж не стадо безвольне,
ви громадяни, ви - Люди

Гляньте навколо, світ прекрасний,
ви зачинені в рамках
Вам нецікава правда,
лише плітки і бридке телебачення
І ви ще смієте "повчати" тих,
хто руйнує ці грати?
Ось власне і висновок ;
Не вчи життю, коли сам не навчений