Наш біль,огорнутий страхами,
Спочив на дні землі пластами.
На зміну радість всім прийшла,
й водиці чистої влила;
Влила в тей простір незвичайний,
де хлопець хрест свій ніс трухлявий,
піднявши голову до неба,
вдивлявсь туди й молився за тебе.
Палкі обійми посилав, неначе,
смерть свою вбачав;
Але відвертість марева сумного,
прийняла лишень його одного, того,
Хто власним серцем й тілом,
зумів віддати борг свій перед
дідом...
Боляче...
© Copyright: Диана Шевченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022307305
Свидетельство о публикации №114022307305
Рецензии