Читаю Кобзар... Лiтературне свiтобачення

Читаю знов «Кобзар»
І зрозуміть не можу:
Це все, ну  все про нас!..
О, милостивий Боже!..
-------------------------


   Доборолась Україна
   До самого краю.
   Гірше ляха свої діти
   Її розпинають.
            (Т.Г.Шевченко)

*   *  *

Новоявлені пани
Відчаю не чують
Та палаци аж до неба
Скрізь собі мурують.
Їх вартує охорона
Від людей голодних.
На прицілі автоматів –
Шантрапа незгодних.
Звідкіля взяли мільйони
Ті, хто так жирують?
З мозолів кривавих, може?
Долари штампують?
Не запитуйте такого,
Це – секрет державний.
А держава – їхня також.
Цирк елементарний!

*   *   *

   Було колись добре жити
   На тій Україні…
                (Т.Г.Шевченко)

Так говорять ветерани:
«Нам жилося, кажуть, гарно.
Всім була якась робота,
Ми трудилися ударно,
Лікувалися безплатно,
Вчить студентів мали змогу,
Трударям житло давали,
Не надіялись на Бога.
... А сьогодні світ змінився.
Нам все брешуть: краще жити!
Та цьому ніхто не вірить.
Бідних важко обдурити».

*   *   *

У всякого своя доля
І свій шлях широкий.
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком –
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
                (Т.Г.Шевченко)

Звідки ж ти, Тарасе,
Знав про олігархів?
Ненаситні трутні
Гірші за монархів.
Хоч уже відомо
Будь-якій людині,
Що кишень немає
В жодній домовині,
Розкрадають неньку
Не моргнувши оком.
Так до пекла втрапить
Можна ненароком…
20.10.2012 р.