Я хочу бачить очі матерів,
Чиї сини на нас підняли зброю.
Чи радість в тих очах, чи… лютий гнів,
Коли пішли сини супроти нас, до бою.
Я хочу бачить очі тих батьків,
Що змалечку їх мужності навчали,
Чи смуток в тих очах, чи… лютий гнів,
Як їх сини свій нарід катували?
Де нитка та, що з`єднує батьків
Із тими чадами, що їх у світ пустили?
Чи є в серцях любов, чи тільки лютий гнів
За те, що чада їх людей помордували.
Чи та струна, що в їх серцях бринить
І кінцями єднає із синами,
Невже в батьків тих серце не болить
За те, що жорстко учинили там із нами?
Я хочу бачить очі тих людей,
Які безжально люд наш катували.
Чи, може, з сорому не підведуть очей?
Чи, може, в душі їх опосіли вандали?
Та вірить хочу в те, що й беркутів серця
Ніколи і ніяк не зачерствіють,
Що мирно достоять аж до кінця
Й підняти зброю більше не посміють!
15. 02. 2014.
Я хочу бачить очi матерiв
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2014
Свидетельство о публикации №114022301838
Свидетельство о публикации №114022301838
Рецензии