Пробудження
І не зазнаю цих брудних метаморфоз,
А поки-раб твоїх простих умов,
Ковтаю сОлодко-гіркий наркоз.
Вже не приймаю жодну з тисяч мов
Твоїх.
Мільони гострих,жалячих заноз
Встромилися.Пливуть собі донизу,
Пробуджуючи тонни вільних сил
Моїх.
Ранкове "Vita" вже стає девізом-
Світлом яскравих і живих світил,
Що сповнювали тіло нове змістом
Своїм.
Мені здається, що життя вже тут,
Кульгавить трохи і крокує містом,
Воно звільнить мене від міцних пут
Твоїх.
Оновлена прокинуся. Безвісно
Зникне морфійне і отруйне забуття,
У своє зцілення я вірю міцно,
Готова духом до стихійного злиття...
П.П присвячується.
Свидетельство о публикации №114022310740
Но все же: мне понравилось, особенно понравился стиль стиха, атмосфера, если можно так сказать - такая лирично-интимно-чувственная. Собственно, все)
Софи Воловчук 23.02.2014 23:12 Заявить о нарушении
Дарий Мечкар 23.02.2014 23:17 Заявить о нарушении
Софи Воловчук 23.02.2014 23:21 Заявить о нарушении