Тим, хто лишився

Меня тут уже упрекнули, что "испугалась запрета на русский язык, приспосабливаюсь" - и поэтому написала по-украински. И ещё - в подстрекательстве: уговариваю остаться. Во-первых, русский язык никто не запрещал. Только законодательную базу приводят в соответствие с Конституцией 2004 года. В дальнейшем - она будет дорабатываться и совершенствоваться. Именно с учетом многоязычия в Украине. А что до "не уходите" - я только говорю о том, что выстоявшие там имеют право напоминать тем, кого привели к власти - о долге и не дать вернуться к прежним кулуарным играм. Вовсе не к продолжению конфронтации призываю. Впрочем, я уже привыкла к непониманию. Кстати, Майдан так и сказал: мы соберемся ещё, если обманете.

Сказали: минулося все,
Вже можна вертатись додому -
Згадати про біль та про втому:
Ви перемогли, а по тому -
Ваш прапор хай інший несе.
Сказали: тепер – осторонь...
Оті, що стояли  поблизу,
А вас, оберемками хмизу,
Палаючих - в прірву, донизу –
Кидали в пекельний вогонь.

Там кулі гули, мов джмелі,
Втикали смертельнії жала.
Там сила, бездушна та шала,
Тоді вас за жертву вважала,
А нині – зійшла начолі.
І вже повернулись... не всі -
Заквітчані та в домовинах,
Невинні - в посмертних провинах,
На плечах у друзів, на спинах.
Навічно, «у повній красі».

Хто вижив – стоять, мов стіна,
Щоб шлях перекрити надалі
Брехні, що вже тисне педалі.
Попереду ті, що відсталі -
Занадто висока ціна.
Не йдіть. Обережно: все ті ж -
В ошатні, насиджені крісла.
Загиблі – статистики числа.
А кривда – підступно затисла
У спини націлений ніж.