Під брилою зміюка причаїлась,
Ховаючи тягар своїх думок:
Їй пекло в котрий раз сьогодні снилось,
Де тіло почепили на гачок…
Від кокаїну тьмарилися очі,
Байдужим видавалося життя,
Але гюрза літати в небі хоче,
Повзе на брилу вперто навмання.
Ще б трохи, і повірила у крила,
Але неподалік злетів орел,
Сховатися чи вжалити не встигла –
Він на шматки її безжалісно роздер.
Завжди є той, хто може все змінити,
Зненацька ваші дії перерве…
Змія не може небом володіти,
Бо за хвилину мертвою впаде.
Пiд брилою змiюка причаiлась
© Copyright: Наталия Рудченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022310269
Свидетельство о публикации №114022310269
Рецензии