А я жива! Я ще жива!
Чи може то мені здається?
А я була. Колись була
отою силою, що в'ється
із-під землі так крізь асфальт,
в якій душа щосили б'ється.
Тепер вже стала я легка
і воля з серця так не рветься.
Тепер мені усе одно,
що в світі цім весь час стається:
хтось, попрощавшись, йде туди,
ізвідки більше не вЕрнеться;
хтось мовчки думає свій план,
а з місця так й не відірветься.
Мені болить. Отак болить.
І сподіваюсь, це мені здається...
жива!
© Copyright: Людмила Васюк, 2014
Свидетельство о публикации №114022209175
Свидетельство о публикации №114022209175
Рецензии