Плач країно нестримуя сльози;
Хай і небо ридає грозою,
Шлях кривавий чекає в дорозі -
Знову хтось познущавсь над тобою.
Ми чекали схід теплого сонця,
Що ось-ось, та займеться зоря...
Відкривали назустріч віконця...
Але все, як збагнулось, дарма.
Небо стало ще нічі черніше,
Не голосять птахи у гаю...
Тільки стон рветься з грудей гучніше,
То народ тягне пісню свою.
Ланцюги на кайдани змінили,
Добру волю в багнюку втовкли...
В обіцянках всіх знов залишили,
Бо інакше вони не могли.
НА ЖАЛЬ
© Copyright: Сергей Томаров, 2014
Свидетельство о публикации №114022207390
Свидетельство о публикации №114022207390
Рецензии