Вересень видзвонює піснями
І чомусь тривожнішають сни.
Пролітають дні кудись за днями,
Йдуть в світи, немов мої сини.
Поле засівається хлібами,
Всім на радість, щастя і добро.
Знову я сьогодні з трударями,
Засіваю і своє зерно.
Адже був колись я хліборобом,
Серцем до ланів я прикипів.
Я дивлюсь на краю свого вроду
І в душі моїй давно заспів…
У душі моїй слова про долю
Веселкову, сонячну, ясну,
За яку колись ходив в походи
У минулу грізну ту війну.
Пісня в моїм серці про людину,
Що завжди у праці розквіта,
Що дерзає завжди без упину,
Міряє на труд свої літа.
Поле
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114022200054
Свидетельство о публикации №114022200054
Рецензии