Никола Вапцаров. Жiноча пiсня

Никола Вапцаров
ЖІНОЧА ПІСНЯ


Жаль снує в душі моїй,
потопа хатина в ньому.
Милий, вже скінчився бій,
але ти не йдеш додому.

Зі сльозами на очах
я благала і просила.
Ти ж пішов. У хаті жах,
хата наче заніміла.

Тільки серце із грудей
виривалось птахом з віти,
простягала до дверей
руки, щоб тебе зустріти...

Фернандесе, зізнаюсь,
я ненавиджу це слово
«воля», що тебе чомусь
з дому геть забрало знову.

В час такий душа кричить.
Може, ти, мій милий, правий,
але так мені болить,
і на серці неласкаво.

Ця скорбота навісна
хату нашу обступила.
Грюкнуло десь... тишина. –
Ні, не вернешся ти, милий.


(переклад з болгарської – Любов Цай)

***

Оригінал

Никола Вапцаров
ПЕСЕН НА ЖЕНАТА


Днес тревожния покой
дебне в малката ни къща.
Стихна боя, мили мой,
ала ти се не завръщаш.
 
А те молих, плаках аз,
ти защо не ме послуша?
Тръгна. В стаята тогаз
стана тихо и задушно.
 
Само моето сърце
чувах как тревожно бие
и протегнала ръце,
исках пак да те открия...
 
Аз ревнувам, Фернандес,
мразя даже тази дума
«свобода», която днес
те увлече тъй безумно.
 
Може би си прав, нали?
Може би си прав, любими,
ала мене ме боли
и тежи ми, и тежи ми
 
тая страшна пустота,
легнала във нашта стая.
Хлопна пътната врата. –
Няма да се върнеш. Зная.



Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова