Пробачте мамо простите мама

(погибшим героям майдана посвящается)

Пробачте мамо,більше я не буду...
Не буду меньше теж,не буду вже!
Наші тіла,загибли-для народу,
                За свободу!
А душі,упокоїні,про те...

Я маю повертатись,час від часу:
Сюди.
           На барикади.
                Не виніть!
Де снайпер мене вбив,
                де я помер відразу.
Ви волі.
               Той свободи не згубіть!

Тепер,у мени крила,а не лати.
Не плач за мною мамо,я молю.
І не вини за вбивство тіх солдатів.
Бо я є з Богом.
                Я живу в Раю!

Наказів,я душі своєй тримався.
Не відступав від правди,не зрікався.
ВоЯки ж слухали наказ катів.
Вбиваючи на смерть своїх братів.

В вісні прийду до тебе моя нене.
До сивини твоєї прихилюсь.
Пробач,що я завдав такої рани.
Бо обіцяв тобі-я повернусь!

21.02.2014.г.

Простите мама,больше Я не буду...
Не буду меньше тоже,не буду уж!
Наша тела погибли-для народа,
     За свободу!
А души упокоины,но всё ж...
Я должен возвращаться,час от часа.
Сюда,на баррикады,не вени.
Где снайпера убили
Нас всех сразу.
Ты воли той,свободы не губи!
Теперь у меня крылья,не доспехи.
Не плачьте о мне мама,Я молю.
И не вените за убийство тех солдатов.
Сейчас я с Богом,
Я живу в Раю.
Приказов Я души своей держался.
Не отступал от правды,и не отрекался.
Вояки слушали, лишь палачей.
Убиваючи на смерть своих детей.
Во сне прийду к тебе моя родная.
И к сивине твоей Я прислонюсь.
Прости,что Я нанес такую рану.
Ведь обещал тебе,
Что Я вернусь!