Лист схiдному брату

Лист східному брату

Добрий день, мій східний брате,
Пише брат з Галичини.
Дозволь тебе запитати:
Як там доньки? Як сини?

Як дружина? Ще працює?
Чи на пенсію пішла?
По світах чужих мандрує..?
Мабуть скрізь уже була?

Кажуть всі у вас багаті,
Особливо шахтарі,
Феодальні мають хати,
Навіть копанки в дворі…

Та у всіх є своя справа,
Хоч копай, а хочеш куй,
За вас думає держава…
Радий я, хоч ти буржуй…

У вас всі живуть в достатку,
Навіть маєте рублі,
Які шле московський батько,
До Європи щоб не йшли…

Та й навіщо та Європа,
Коли  ти і так в раю,
Хай ідуть туди холопи
І батрачать в тім краю…

В тебе й тут німецькі мешти,
Колесиш на їх авті,
Теж лишаєш в кнайпах решту…
Ходиш в їхньому пальті…

П’єш у лавці власне пиво,
Називається „Сармат“…
Не життя - суцільне диво…
І все це для тебе, брат.

Радий я за тебе, брате,
Добрі в вас керівники,
Таких варто захищати,
Від ворожої руки…

Від людей чув, що в тітушки
Записався твій синок
І влаштовує „нарушки“
На „майданутих“ жінок…

Розганяє демонстрантів…
Що потрібно цим хохлам?
Клянчать волю, та гарантій…
Такий гембель нащо вам?

Кажуть „єври“  ти в офшори
Відправляєш день-при-дні,
А добра - повні комори…
За це радісно мені…

Йде молва: ваші казаки
Кличуть військо аж Кремля,
Щоб надерли хохлам сраки…
Рот закрити вольним - бля..?

Нехай валять до Європи
Й не мішають файно жить…
Бороніть же Гепу й Допу,
Як звитяжців їх любіть…

Вас Вітчизна не забуде,
Ну, і влада звісно теж…
І вам пам’ятником буде,
Терикон – один… без меж…

Чув, що доньки у Росії,
Держать ввечері Арбат…
Рад, збулися твої мрії,
Манна  впала тобі, брат…

Та й у тебе видно шахта,
Як Єгипетський курорт,
Мов на свято йдеш на вахту…
Видить дбає про вас й чорт…

Влада зводить вам лікарні,
Де жирують шахтарі,
Забігайлівки є гарні –
Є де дітись дітворі…

Блищать рівненькі дороги,
Наче куряче яйце,
А впродовж церкви й остроги…
Владі кланяйтесь за це…

Плавлять сталь у вас заводи,
Ще їх Юз побудував,
Для робочого народу
Їх Ілліч заповідав…

Правда є в вас й несвідомі,
Які пруться закордон…
А тобі певніше вдома,
Власна хата - бастіон…

А ще тягне до Росії,
Де ведмеді і Сибір…
Там багато наших пріє…
Їм там хороше – повір…

А навіщо вам культура?
Що вам є коли читать?
Бува скиглить якась „дура“,
До нудоти - „туди… мать…“.

Вам навіщо солов’їна?
Жити вічно під кийком?
На ній світ зійшовся клином?
Краще кістка під столом…

Бачу , в тебе все чин-чином,
Одним словом – ліпота,
Звідусіль добробут лине,
Аж туманить сліпота…

На листа твого чекаю,
Як отримаєш, пиши,
Тільки я тебе благаю,
Як не так щось - не гріши…

Всім привіт від твого брата,
З файної Галичини…
Нехай квітне твоя хата,
Між кущами калини…

18 лютого 2014 року