Виливай свою душу, мов воду,
Плач, але без волання і сліз.
Забуваючи гнів і погорду,
Залишаючи морок і злість.
Не всі вижили? та не здалися.
Чом не всі потрапляють у рай?
Світ лише за хвилину змінився.
Кров із чаші тече через край.
Ангел мовчки, квіліє, волає.
Час скорботи невпинно звучить .
Україна сьогодні згорає.
Поки в ліжку, ще тихо хтось спить.
Чаша повна. Вагу переважить.
Плач, душе, із обличчям сухим
Де відкрита дорога, хто скаже?
Скаже Бог, що цей світ сотворив.
гнів не личить святим
Виливай свою душу, мов воду
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2014
Свидетельство о публикации №114022009154
Свидетельство о публикации №114022009154
Рецензии