Знову серце в горлі калатає.
Як так можна? Ми ж були народ!
Нині вже – оскаженіла зграя.
Хто кричить «Вперед!», а хто – «Впєрьод!».
І які там гроші чи посади?
На кону людські життя та кров,
Що повік змиватимуть з фасадів.
Це питання честі, а не мов,
Лається якими Незалежна.
Хто б про це сьогодні нагадав?
Україна – Вавилонська вежа,
Титанічний надто пароплав.
Я не хочу вірити в найгірше
І молюся будь-яким богам,
А вдаються лиш трикляті вірші –
Негучні погрози ворогам…
Серце в горлі створює задуху
Від поразки грізних перспектив.
Хоч би стало розуму та духу
Розпочату справу довести
Не до зубожіння і розрухи,
А до переможної мети.
20.02.14
Вавилонська вежа
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114022008313
Свидетельство о публикации №114022008313
Рецензии