Мила моя Украiно

Мила моя Україно,
Стражданна,співуча земля,
Туга за тугою лине,
Вкриває родючі поля.
Ненька схилилася в горі,
Серце нещадно болить:
-Де та щасливая доля,
Що діточок боронить?!
З заходу вітер тріпоче
Сиве волосся її,
Сонце без жалю на сході
В очі пече цілі дні.
Як діточкам пояснити:
Згода - натхнення в житті,
З совістю,честю повинні всі жити,
Щоб досягнути мети.
Тільки не слухають діти
Неньку стареньку свою,
Щастя шукають по світу,
Оселю забувши в гаю.
Може вода там солодша,
Може не ходить журба,
Може і квіти там кращі,
Але ж матусі нема...
Доля минує оселю,
Де позабуті стежки
Пращурів в гордих скелях
Та невгамонні думки.
Вдачі здавна всі бажали,
Йшли вже й на захід й на схід,
Північ та південь також не минали,
Тільки чаклунство знай спить.
Що ж ми чекаєм поради
З далеких,чужих нам країв,
Братів із сусідньої хати
Не кличимо щиро в свій двір.
Чи може затьмарили очі
Порожні посули про "рай",
Де хата матусі забита дошками,
А поруч знедолений край.
Вставайте брати,прокидайтесь,
За вікнами доля не спить,
Нащадків батьків не цурайтесь,
Бо ж серце у неньки болить.
Збирайте розумну спільноту,
Та друзів,що поруч росли,
Виконуйте разом в оселі роботу,
Щоб знову світились кутки
Від щастя,від вдачі,достатку,
Від праці,що світ поновить,
Від дружби святої,
Що в кожному домі
Батьків та дітей боронить.
Будуйте свій рай на подвір'ї,
Де мирно,затишно,тепло,
Де хата нова у матусі,
Де в скрині рідненьке добро.
Де квіти - паркан від сусіда,
Де пісня співуча луна,
Де посмішка доньки та сина
Мов сонечко світить з вікна.
Не вірте чужим обіцянкам,
Земля материнська є рай!
Навчайтесь,працюйте,кохайте
Найкращий у світі - Свій Край!