Як я хочу в твої обійми,
Це словами не передати,
Бо країна, живемо в якій ми,
Мене змушує душу рвати.
Як же хочу, щоб ти заспокоїв
І сказав, що все буде добре,
Щоб не бачити більше побоїв.
Ти ж сильніший і ти хоробрий.
І знайти б мені затишок в серці,
З твоєю хоча б допомогою.
А не плакати тут в істериці,
І не чути цих вибухів, грохоту.
І не бачити крові й насилля,
На годинку хоча б сховатися.
Прикласти великі зусилля,
Щоб емоціям не піддаватися.
Знайти в тобі порятунок,
З тобою відчути спокій.
Зроби мені цей подарунок.
Щоб не бачити які люди жорстокі…
Щоб не плакати за країну
І нарешті повірити в Бога.
Ти наразі єдина людина,
У кого прошу допомоги.
Захисти мене
© Copyright: Алена Панченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022001713
Свидетельство о публикации №114022001713
Рецензии