Ховатись в тінІ, щоб не бачити вас,
Без сенсу щодня проводити час.
ЗовсІм не любити, людей не сприймати,
Сидіти лиш дома і книжку читати.
Навіщо нам люди, ми ж їм не потрібні,
Вовки-одиночки на вас не подібні.
Нехай день за днем життя все проходить,
З людьми нам не жити, хай мимо обходять.
Та в кожному вовці, у кожній вовчиці
Душа в рази більша ніж в людини з столиці.
І хай нас ніхто зрозуміти не зможе,
І бути поряд захоче не кожен,
Душа ця сильніша за тисячі інших,
Нехай одинока, зате в рази більша!
25.06.13
Вовки-одиночки
© Copyright: Алена Панченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022001627
Свидетельство о публикации №114022001627
Рецензии