Неначе в клітці серце я тримаю,
На волю сил не маю відпустити,
І закохатися собі не дозволяю,
Бо ти не будеш мій і разом нам не бути...
Сама себе ж і намагаюсь обманути,
Хоча в душі обман не грає ролі.
А в голові: забути, лиш забути!
Ми лише друзі, різні наші долі!
І лиш ночами, коли сон тікає,
Я зізнаюсь собі у почуттях до тебе,
А зранку все це знову забуваю,
"Все добре", повторяючи про себе...
Коли не поруч, хочеться до тебе,
Так добре і так боляче з тобою...
Вбиває думка: назавжди без тебе...
А заспокоює: але ж я не кохаю!
Так тісно почуттям у клітці,
Та все ж поки тримаюсь, не здаюся.
Не страшно опинитись в твоїй сітці,
Залишитись без тебе лиш боюся...
Лише друзi
© Copyright: Алена Панченко, 2014
Свидетельство о публикации №114022001568
Свидетельство о публикации №114022001568
Рецензии