Мене лякає ця війна,
Усі в жаху боїв повинні.
Грабіж і знищення майна,
І смерті чомсь не швидкоплинні.
Труїть нас сморід чорних шин,
Стріляють всіх, бо без різниці…
Ідем ми до яких вершин,
Якщо з плечей висять рушниці?
Ця сутичка – як показник:
Хто піднімає нас в атаку,
Настрополив і хутко зник,
На БМВ чи Каділаку…
Тоді ж, як агресивний люд,
Своє відстоює вогнищем…
А тіл змертвілих кілька груд,
Десятки, сотні, може тищі.
О, вЕсна, прилітай скоріш!
І розтопи серця народу.
А зиму войовничу зріж,
І кинь на дно в холодну воду!
Благаю, Боже, зупини…
І дітям подаруй стабільність,
Вони ж УкрАїни сини…
То ж до любові дай їм схильність.
19.02.14
Жах новин
© Copyright: Кристина Медина, 2014
Свидетельство о публикации №114021909265
Свидетельство о публикации №114021909265
Рецензии