Палають очі... Палає Київ...
Вмирають люди під звук молитв...
Ядучий дим вже всю душу виїв,
Серця до совісті притулив.
Хто влади хоче, хто гроші ділить,
Стріляють діти в своїх батьків...
Ми стільки років сказать не сміли,
Що не злякаємось їх кийків.
Чому, Всевишній, прості бажання
Стають причиною для смертей?
Чи доживемо з тобой до рання
Серед таких же, як ми людей?..
Вкраїно, бідна, з мерцем крокуєш
До темних ранків простих жахіть.
Чому, Донбасе, ти нас не чуєш,
Шукаєш стриманих лихоліть?..
Бруківку в руки, молитву в душу,
Все по полицях моїх складу.
Не хочу битви, та видно мушу
Знайти спасіння через біду...
Питання як в дпов дь
© Copyright: Александр Ноцкий, 2014
Свидетельство о публикации №114021901821
Свидетельство о публикации №114021901821
Рецензии