***

Ти ж навіть не знаєш коханий,
як тяжко я забувала твої очі,руки та дотики,
як випробовувала різні в цьому клятому світі методики.
Кидаючись на стіни, виривала волося .
Та тільки знаєш мій любий-все марно.
Спочатку мені так легко це не далося.


А ти напрочуд,діяв так ніби для тебе це звичайна справа.
Вривався в моє життя та руйнував всі подальші плани.
А я довіряла.
Та сліпо тебе кохала.

Ти ж навіть не знаєш як билось в ту мить моє серце!
Коли ти пішов, залишивши страждання розміром з Всесвіт.
Ти ж навіть не знаєш.


З твоїх уст завжди лунала ця бісова фраза :
"Такі залізні леді як ти ,маленька,не плачуть!"
Та тільки вбий собі в голову мій ,милий,
Що кожна людина заслуговує справжнього щастя(враховуючи мене).

Що ж я звичайно дотримуюсь норми,та тільки я не залізна
і с тобою далеко вже стала не леді.
І тепер з кожною раптовою схваткою болю я можу легко знайти компроміс!


P.S А куди якщо буде потрібно тепер при потребі, підеш ти?