Я довго мріяла про те, чого нема.
Про те, чого бажають тільки діти.
І лиш коли прийшла в цю ніч зима
Сказало серце: - нічому радіти.
Все марно промайнуло, геть пішло.
Неначе чорна хмара світ закрила.
Життя із кожним днем собі ішло
Кудись туди, де я раніш згрішила.
Де лютий вітер, де тріщить мороз
І сива заметіль кружляє в танці.
Де виє вовк і море срібних сльоз,
Де старий чорт танцює в вишиванці.
Стою собі, та й думаю про те,
Що рветься біль с душі давно на волю.
Що дерево, коли воно росте
З насіння обирає свою долю.
Я довго мріяла про те, чого нема,
Що заблукала в нашім сьогоденні.
І відпустила роки жартома
Вирішуючи справи повсякденні…
19.02.2014
Я довго мрiяла про те, чого нема
© Copyright: Олеся Пасечник, 2014
Свидетельство о публикации №114021901097
Свидетельство о публикации №114021901097
Рецензии