Я НЕ ЗНАЮ, ЧОМУ
Я не знаю, чому так сталося,
Чи судилося так на віку,
Та ще змалечку я закохалася
В осінь синю і неговірку.
Оповиту дощами, туманами,
Із кленовим вінком на чолі,
Коли тужать, кричать, як за мамою,
Пролітаючи знов журавлі.
Листя тихо зсувається з маківки.
Саме час. Падолист на порі.
А натомість між вітами, в затінку
Дві ранкових всміхнулись зорі.
Знов у лісі грибами, як манною,
Щедро встелено кожен горбок.
Осінь ходить красунею – панною,
Підіймає земне до зірок
Свидетельство о публикации №114021910483
Татьяна Гребенюк 2 24.02.2014 16:20 Заявить о нарушении