Чорна калина

Ой у лузі червона калина,
Похилися від сорому свого,
Історію заплатилась,
Черню, челедю притомилась,
Правдою під Москвою задимилась,
Перекинув гріх лише на когось,
Зажурилась від такого,
Прийшла кляснулася Риму,
Засмітилась правдою уклінов,
Панам полького коліна,
Задивилась в дзвін на стелі,
А свого немала,
Чужим дзвоном погоняма,
Зробив зло, добро казати,
Немає сорому у спільній хаті,
І хто с фашиским братом в хаті,
Калачі горілку випиває.
Той сором на себе одягає,
 Патріотизмом зомбуваваясь,
А хто той гранатою,танки підриває,
Патріотом не вважають,
Сумно браття жити,
Сором весь на всі кремлевскі зірки положити,
А  свій собою залишити,
Сказав то хтось але не ми,
Чомусь так совість в забуття,
Холоп на панщині буття,
В Гетто Нато повідка,
На дно Американського лайна,
Індичок будемо дарувати потім їм,
А калину будуть продавати,
І хто її буде підіймати,
Країну запроданці Клички продали,
УПА країну доконали.
А нас с оцим в сим цим жити заставляють.
Продавайте неньку рідну,
Продавайте степ и поле,
Продавайте волю й мову,
Забувайте про свободу,
І кайдани одягайте,
А фашизмом в гору руки підіймайте,
Підчиняйтесь дияволу и горю,
Відачіняйте  Гетто голоду и мору,
Підмінивши назви тільки,
Схеми, патріотизмом не замаскувати,
Тільки правду можна спаплювати.