Кривда

Василь Симоненко.
Переклад в співавторстві з Оленою Миколаївною, якій більш ніж вдячний.

У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.

Він росте, як і інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.

Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно —
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два,—
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова...

Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув — сусіда йде.
— Ти пустуєш тута,— озвався,—
А тебе дома батько жде-

Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п'ятах
Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато,
Але в хаті — мама сама.
— Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?..

Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід —
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.

А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав...

Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє буздумно в рани,
У болючі рани чужі...

*************************

Нет у Васи отца. Тем более
Не расспрашивайте – почему.
Лишь от маминых рук в мозолях
Ласку знать довелось ему. 

Он растет, как другие дети;
И вприпрыжку, так же, как все,
Босиком пробежать на рассвете
Он не прочь по холодной росе.

Рвать цветы на лугу он любит,
Или лук  мастерить из лозы,
Огородом промчаться в галопе
На спине возмущенной козы.       

Только рядом с сердечным стуком
Угольком жжет желанье одно  –
Хочет он, чтобы взял за руку
И повел его папа в кино.   

Пусть бы даже намял ему уши,
Отругал его раз или два, -
Все равно он отца бы слушал    
И ловил бы его слова…    

Как-то Вася один игрался,
Видит – мимо сосед идет.
- Ты балуешь тут,- обозвался,-
А тебя дома батька ждет.    

Мчался, взбрыкивая лошадкой,
Как на праздник летел, спеша,
И, наверно, нырнула в пятки
Его трепетная душа.

На пороге застыл виновато,
Но спросил, уже зная ответ:
- Мне сказали - приехал папа,
Где же он, почему его нет?

Стало Васе вдруг очень стыдно,
Побледнел весь: ему во след -
Догадался – смешком ехидным
Почему хохотнул сосед.

В конопле просидел до ночи,
Словно в гадость вступил впервой,
И из глаз рукавом промокшим
Слезы тер заодно с синевой.

Ну, а ночью шугнул через грядки,
Где соседа забор торчал,
Пару стекол разбил из рогатки
И довольный домой умчал…

Нет иного им  наказания,
Тем, кто шутки свои  тупые
Загоняет бездумно в раны,
В наболевшие раны чужие…


Осознаю несовершенство перевода, но хотелось донести до русскоязычной аудитории слова любимого поэта.