Переді мною порожнеча -
Нема землі, немає неба.
Не допоможе крик і втеча,
Бо не втечеш ти сам від себе.
Немов в долоню-- гострий цвях,
Залізним крюком-- за ребро,
Крильми махає чорний птах,
Ганьби лишаючи тавро.
Я вже знесилів від безумства,
До краю випита снага,
Від пересудів і чаклунства
Більш амулет не помога.
Куди поділась тая сила?
Чом рятівливий блиск погас?
Все ближче, ближче чорні крила
Махають жахом раз у раз.
Я ж хочу сонця!Хочу вітру!
Землі бажаю!Прагну неба!
Та стала бідною палітра,
Щоб відтворить самого себе.
Бридка гнітюча порожнеча,
Єство моє—в її руках,
І як грядущих бур предтеча,
Крильми махає чорний птах.
1996
Чорний птах
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114021709884
Свидетельство о публикации №114021709884
Рецензии