Я обіцяю забути тебе...Назавжди...Віриш?
Як забуваються математичні теореми
Одного дня,дійти до відмітини "фініш"
І не відчути більше тебе у серці моєму
А ти підеш,залишивши відкритими двері
Залишивши мене, на самоті із власним жахіттям
Недокурену сигарету, це, власне,у стилі твоєму
Їдкий дим.. поглинатиме останнє свіже повітря
Та інколи, крізь сон, я все ще чутиму твій голос
І бачитиму посмішку, яку колись до болю любила
І тоді я скажу соб: Досить. Ідіотка. Досить!
Я забуду. Повір. Я зможу знайти в собі сили
Це буде дивно. Дивно й трохи незвично
Не згадати тебе, як частинку власного раю
Я позбудусь тебе...як шкідливої звички
Позбудусь. Не вірю сама, але обіцяю.
***
© Copyright: Черновик Обезумевшей, 2014
Свидетельство о публикации №114021706246
Свидетельство о публикации №114021706246
Рецензии